Ця картина — про потоки життя, про глибини всесвіту, приховані всередині нас самих. Темний простір у центрі — це не порожнеча, а подих нескінченності, простір можливостей, звідки народжуються форми, енергія та рух.
Гіллясті структури, що прорізають полотно, нагадують чи то судинну систему живого організму, чи розгалужене коріння древнього дерева, чи космічні рукави галактики. Вони поєднують минуле і майбутнє, зіткані із синіх, золотих і червоних елементів, немов відображення стародавніх знань, зашифрованих у лініях природи.
Червоні концентричні кола — це пульсуюча сила, джерело енергії, точки перетину доль та ідей. Вони схожі на стародавні символи, знаки, які ведуть нас крізь час та простір. Взаємодія з ними — це дотик до чогось первозданного, потужного, живого.
Білі точки, наче світло далеких зірок, розкидані по полотну, створюючи відчуття нескінченного руху, поєднуючи частини композиції в єдину систему.
Ця робота — запрошення вглиб, у простір між видимим та невидимим, між усвідомленим та інтуїтивним. Вона не говорить прямо, але шепоче символами, дозволяючи кожному побачити свою історію, свою подорож.
